"Я отримував пропозиції зіграти окупантів, але навіть у кінематографі не можу знайти виправдання їх вчинкам," - поділився актор Сергій Кисіль.

Актор Сергій Кисіль у розмові з кореспондентом УНІАН поділився своїм досвідом зйомок у кіно, розкрив подробиці стосунків із дружиною, обговорив питання ревнощів, а також висловив думку про своїх колег-росіян і причини, чому у нього ніколи не виникало бажання з ними дружити.

Сергію, ви дійсно часто отримуєте ролі антагоністів. Як ви думаєте, що спричиняє таку популярність саме цих персонажів для вас?

Можливо, у мене виходить зображувати їх досить ефектно (сміється)... Антагоністи завжди привертають увагу глядачів, адже вони складні, мають свої причини та внутрішні боротьби. Актор стає адвокатом свого персонажа. Нам потрібно знайти виправдання для будь-якої дії героя. Я намагаюся відшукати в негативних персонажах щось людяне, щоб зробити їх більш багатогранними та цікавими.

Граючи такі ролі, я завжди намагаюся зрозуміти, що саме змусило їх стати такими, який у них внутрішній біль або переживання.

Є ще один важливий момент. Серед акторів можна виділити тих, хто має позитивну харизму, і тих, чия харизма є негативною. Мені ж пощастило мати саме негативний тип. Тому навряд чи мені коли-небудь запропонують зіграти роль "Ді Капріо з Титаніка". Зате антагоністи та антигерої — це моя стихія. Хоча в моєму портфоліо є й ролі з позитивними характеристиками. Наприклад, зараз я виконую одну з таких ролей, але деталі проєкту поки що залишаються під завісою таємниці. Серед моїх улюблених персонажів — Назар Лютий, головний герой серіалу "Ловець снів", що вийшов навесні цього року. У цій ролі я зміг поєднати різноманітні риси, а основними референсами стали образи Шерлока Холмса та Доктора Хауса.

Чи бажаєте спробувати зіграти іншу роль?

Звичайно! Я завжди прагну випробувати свої можливості в нових ролях. Хотілось би втілити персонажа, який суттєво відрізняється від всього, що я грав раніше. Було б цікаво спробувати свої сили в комедії або ж в історичному фільмі. Взагалі, у мене є мрія зіграти Графа Дракулу.

Чим більше нестандартною та складною є роль, тим вона привабливіша. Саме завдяки таким викликам ми маємо можливість розвиватися та відкривати нові грані власної особистості.

Чи доводиться навіть досвідченим акторам проходити кастинг, чи їм одразу пропонують ролі?

Кастинг - це невід'ємна частина професії, навіть коли вже є досвід і визнання. Думаю, в Україні є лише кілька акторів, яких одразу затверджують без проб. Коли замовник та продюсерсько-режисерська група знають, що на певну роль хочуть саме цього актора. У всіх інших випадках - проби. Бувають навіть випадки, коли тебе пробують на певну роль, а потім: "О, а давай ще на цього персонажа спробуємо". Плюс є поняття ансамблевих проб - це коли тебе пробують з потенційними кандидатами-партнерами. Адже на затвердження подається весь ансамбль акторів. Шлях затвердження він дуже довгий і в цьому ланцюгу дуже багато людей. Від кастинг директора до керівництва каналу-замовника.

Хто є вашим основним суперником серед акторів? З ким ви змагалися за одну й ту ж роль, але в результаті роль дісталася іншій людині? Чи виникали внаслідок цього якісь суперечки?

Ні, конфлікти - це не для мене. Звісно, іноді сумно, коли мене не обирають на ту чи іншу роль, особливо якщо йдеться про цікавий персонаж і захоплюючий сценарій. Але я швидко відпускаю ці емоції. Я завжди дотримуюсь принципу: "Моє рано чи пізно знайде мене". І рекомендую всім дотримуватись цього підходу. Молоді колеги-актори часто діляться своїми переживаннями після кастингів, чекають на відповіді, а потім відчувають розчарування через відмови. Це не зовсім правильно. Я сам проходив через це на початку свого шляху. Індустрія є жорсткою, і тут немає часу на те, щоб зациклюватись на невдачах. Я кажу собі: "Це не моє, і я йду далі". Актор - це дія, а дія завжди означає рух вперед.

Щодо конкурентів, я не приділяв цьому багато уваги. Все ж, цікаво було б дізнатися, кого вони обрали. І, звичайно, є кілька акторів, з якими ми змагаємося за одні й ті ж ролі, але я не хочу згадувати їхні імена.

Нещодавно закінчився другий сезон "Жіночого лікаря". Розкажіть докладніше про зйомки, складнощі, дружбу з колегами чи навпаки?

Мені щастить по життю, я завжди працюю в гарних колективах. Так сталось і з проєктом "Жіночий лікар. Нове життя 2". Я потрапив вже у злагоджений колектив, маю на увазі знімальну групу. Колектив, який спрацьований першим сезоном, всі працюють як годинник. Тому особливих складнощів у зйомках не виникало. А з колегами-акторами тим більше не може бути конфліктів, майже з усіма ми знайомі дуже давно, тому це той випадок, коли робота в кайф в усіх аспектах. Як я вже зазначав, я не конфліктний на майданчику, так бувають різні моменти, але завжди, в першу чергу, я намагаюсь залишатись людиною.

Чи буде третій сезон?

Ой, це питання, яке завжди в першу чергу цікавить всіх. Актори завжди хочуть продовження, адже зняти цілий сезон це як прожити "маленьке життя", але, на жаль, ми ніяк на це рішення не впливаємо. Якщо рейтинги серіалу гарні, скоріш за все канал продовжує замовлення продукту. Але завжди є багато підводних каменів. Навіть участь того чи іншого актора може бути під сумнівом у продовженні. Тому, не скажу. Не знаю.

Ваша сюжетна лінія закінчилася на звільненні із центру. Пофантазуйте, що ваш герой робить далі.

Не згоден. Глядач не бачив звільнення Олега Петровича. Була розмова, після якої Мельник задумався, а знаючи його характер на всі сто відсотків, можу з впевненістю сказати, що він шукав вихід, як вийти сухим з цієї ситуації. Власне це я і зіграв. Поспілкувавшись з режисеркою і шоуранеркою проєкту, було прийнято рішення поставити три жирні крапки. Тому побачимо, як буде, якщо звісно буде продовження. А те, що його не було на фінальному святі - це нормально. Він і до цього не сильно товаришував із працівниками центру. Ні, не думаю, що він одразу пішов звільнятись.

Чи ви маєте якісь спільні риси з вашим кумиром?

Ні, ми абсолютно різні. І я завжди намагаюся уникати схожості між персонажем і собою. Акторська гра - це, передусім, гра. Це можливість прожити інше життя, і в цьому й полягає цікавість. Я шукаю те, що робить мого героя унікальним і передаю його характер.

Звичайно, можуть бути якісь спільні емоції чи реакції на певні ситуації, але в цілому, я намагаюся максимально відокремити себе від свого персонажа. Це дає мені можливість створити щось нове і цікаве.

У вас є дружина. Чи виникає у неї почуття ревнощів, коли ви берете участь у сценах у ліжку?

Я вважаю, що ревнощі виникають тоді, коли ти сам створюєш для цього умови. Коли я розпочав свою кар'єру актора, ми обговорили, що в нашій професії будуть сцени, які цього вимагають. Пам’ятаю, як одного вечора повернувся додому і сказав: "Завтра в зйомках у мене поцілунок, подивись, як це роблять актори". На цьому ми і завершили обговорення. Вона абсолютно адекватно сприймає ситуацію, розуміючи, що це всього лише робота. Іноді, коли ми разом переглядаємо ці сцени, вона може посміятися або підказати, як я міг би зіграти більш правдоподібно (сміється). Це невід’ємна частина моєї професії, і я ставлюсь до цього саме як до роботи. Адже під час зйомки навколо тебе працює безліч людей, кожен з яких виконує свою роль. Режисер ставить завдання, асистенти метушаться, оператори та гримери допомагають, а ти ще й текст маєш запам’ятати. І в той момент ти просто не сприймаєш це як щось інше, крім роботи. Як тільки зйомка закінчується, можеш зітхнути з полегшенням і перейти до наступного кадру.

Як війна вплинула на ваші стосунки? Чи стикалися ви з труднощами? Яким чином вам вдалося подолати кризи протягом цього тривалого часу спільного життя?

Протягом цього воєнного часу наші зв’язки лише поглибились. Ми не лише подружжя, а й батьки, які беруть на себе відповідальність за наших дітей і всю родину. Наш маленький всесвіт, як ми його називаємо, потребує нашої уваги та підтримки. Саме тому ми стали ще більш єдиною командою.

Кризи... Так, напевно, труднощі траплялися, як і у всіх, але жодна з них не була справді критичною. Ми завжди активно спілкуємося, ділимося думками, обговорюємо, що нас турбує, і підтримуємо одне одного у всьому, знаходячи компроміси. Гумор також має велике значення у наших стосунках; іноді підходити до певних ситуацій з усмішкою дуже допомагає. Ми обожнюємо жартувати один над одним. Взаємини — це спільна праця. Але коли є любов, ця праця стає легкою і природною, і все відбувається так, як обом хочеться.

До речі, ви колись згадували, що вам надходила пропозиція зіграти роль окупантів. Розкажіть, будь ласка, про це. Як все проходило?

Так, дійсно, такі пропозиції були. Наразі існує безліч контенту, що висвітлює війну, й, звичайно, є ролі для окупантів, російських офіцерів і агентів ФСБ. Проте я наразі відмовляюсь від таких запрошень. Незалежно від того, що робить твій персонаж у фільмі, ти повинен знайти спосіб виправдати його вчинки для себе, адже це частина твоєї роботи. Але я не можу знайти жодних виправдань для цих людей, навіть у контексті акторської гри. Мені неприємно з ними асоціюватися. Розумію, що інші актори беруться за такі ролі, але я поки не готовий до цього. На мою думку, знімати фільми про війну зараз занадто рано. Якщо вже й знімати, то робити це на високому рівні. Війна триває, ми щодня стаємо свідками жахливих подій: ракети летять, знищуються дитячі лікарні, гинуть люди. Тому до створення контенту на цю болісну тему слід підходити з великою обережністю та відповідальністю.

Чи готові ви втілити образ окупанта в українському проекті?

Зараз ні. Колись в майбутньому можливо. Ось наприклад 31 жовтня виходить в прокат фільм "БожеВільні". Ми його зняли ще до повномасштабного вторгнення. Сюжет стрічки занурює нас у 70-ті роки і розповідає про каральну психіатричну медицину радянського союзу. Я зіграв КДБшника, який власне був однією з основних ланок "системи". Знімався би цей фільм зараз, я б погодився на цю роль знову, адже дії відбуваються в далекому минулому. Хоча думаю, що відтворений мною персонаж вже був би зовсім інший.

Чи думали про те, щоби піти на фронт? Ви проходили ВЛК?

В перші дні повномасштабного вторгнення ми з сім'єю поїхали в місто Хмельницький, де я власне народився. Пішов у військомат, тоді відправили додому, адже за станом здоров'я був знятий з обліку. За новим законом оновив свої дані, стою на обліку і навіть маю військову професію. Звичайно, може прийти повістка. Від цього нікуди не дінешся, хтось має захищати нашу землю. А кому захищати?

Ви працювали з росіянами. Чи залишились у вас друзі в РФ?

Я працював, як і багато інших. Ми опинилися в полоні обставин, оскільки більшість знятих матеріалів призначалися для російськомовного ринку. Саме тому існувала квота, яка вимагала, щоб головні чи другорядні ролі виконувалися російськими акторами. Лише кількома акторами, які з 2014 року уникали роботи в російськомовних проектах, я можу похвалитися.

Актори з країни-агресора ніколи не були мені друзями, навіть коли були тут. Спілкувались, так, а от друзями - ні. Коли почалась війна, особисто писав багатьом, з ким працював, але відповіді досі немає. Та вже й мені не треба, і так все зрозуміло.

Чи траплялися у вас суперечки з ними під час зйомок?

Конфлікти ні. На майданчику я завжди намагаюсь вести себе коректно по відношенню до кожного учасника проєкту, адже ми один великий механізм, який працює над створенням спільного продукту.

Як ви відреагуєте, якщо вони знову з'являться на території України?

Це просто неможливо. Ми маємо робити все, щоб такого ніколи не сталося. Якщо так буде - це поразка, яку я навіть допускати не хочу. Досить. Назнімали. В нас дуже багато своїх талановитих людей: акторів, режисерів, операторів і всіх митців. Ми маємо робити своє. Свій якісний продукт, і показувати усім, що гідні бути частиною великого цивілізованого світу.

До 2022 року ви використовували російську мову для спілкування. Що спонукало вас перейти на українську? Чи було це для вас важким процесом?

Я виріс у місті Хмельницький, де моя родина спілкується українською мовою. Тому перехід на українську не був для мене особливо складним. Однак раніше я більше спілкувався російською, і більшість контенту, який ми споживали, також був російськомовним. Це залишило свій слід. Я не можу стверджувати, що повністю перейшов на українську, адже іноді вживаю слова російською. Це нагадує погану звичку. Кажуть, що від звичок можна позбутися за 21 день, але ця проблема глибоко вкоренилася в нашій свідомості. Вона закладена в нашій генетичній пам’яті, у спогадах з дитинства та юності, адже ми всі дивилися радянські фільми та слухали їхню музику — це була частина нашого життя. Зараз необхідно активно боротися з цим, як з бур’яном на городі. Важливо підходити до цього свідомо, якщо людина поважає себе. Я не розумію, чому деякі люди продовжують спілкуватися російською, навіть не намагаючись перейти на українську, коли навколо нас відбуваються такі страшні речі. Як вони можуть, виходячи з укриттів, звертатися до своїх дітей мовою агресора? Це просто абсурд.

Яка роль викликає у вас найбільше почуття сорому, а яка, навпаки, приносить гордість?

Справжнє соромно... Ви знаєте, скільки образів я зіграв? Іноді навіть важко згадати все. Особливо на початку своєї кар'єри. І трапляється, що показують якийсь старий епізод, і я не можу на це дивитися. Пам’ятаю, як у одному з перших невеликих ролей я зіграв серйозного адвоката. Його сцена починалася з того, як він спускається по сходах у підземний перехід, а потім його відразу вбивають. Але, зрештою, кожна роль, навіть найменша, — це безцінний досвід. Це важливий крок до чогось більшого.

Як я вже згадував раніше, я маю велике захоплення всіма своїми ролями, адже вони для мене як діти, якими я займався з любов'ю. На сьогоднішній день хочу виділити дві з них: Назар Лютого у серіалі "Ловець снів" та мою першу роль у повнометражному фільмі "БожеВільні".

Чи були якісь курйози під час зйомок?

Звичайно, курйози на зйомках завжди трапляються! Це взагалі частина процесу.

Були моменти, коли я не міг стримати усмішку під час серйозних сцен. Мене дуже легко розсмішити. Або ж ситуації, коли техніка підводила, і ми просто не могли продовжити зйомки, поки не вирішували проблему. Останнім часом кожен день приносить нові курйози. Наприклад, ти знімаєш емоційну сцену, де освідчуєшся в почуттях, а раптом з усіх динаміків лунає "Увага, повітряна тривога", і ти мусиш тримати себе в стані, поки не закінчиться сигнал. Або ж під час нічної зміни, коли на фоні працює протиповітряна оборона, а тобі потрібно зосередитися на грі.

Іноді трапляються несподівані ситуації, коли другий актор вчиняє щось кумедне, і я не можу стримати сміх. Такі миті надають особливого шарму знімальному процесу, роблячи його більш яскравим і пам'ятним.

Чи виникали у вас ситуації, коли вам доводилося подолати свої страхи заради виконання ролі? Чи приносили ви якісь жертви в цьому процесі?

На даний момент я не можу згадати про конкретні випадки подолання страхів чи жертв. Схоже, що таких ситуацій не було. Проте в мене були певні страхи і фобії, які спочатку навіть вважалися табу для зйомок. Наприклад, зйомки у труні. Але тепер усе змінилося, і я намагаюся виконувати свою роль самостійно, без використання дублерів чи каскадерів. Час покаже, що з цього вийде. Мені самому цікаво!

Про що мрієте, окрім перемоги?

Я мрію про відпочинок за межами країни. Дуже прагнемо вирушити на море разом із дітьми. Я намагався організувати їхню поїздку, але дружина наполягла: "На море ми поїдемо тільки разом". Тому я роблю все можливе, щоб наблизити перемогу, аби ми змогли реалізувати наше спільне бажання. Я зрозумів, наскільки важливо подорожувати, відкривати нові країни та знайомитися з різними культурами.