Встать на костыли и ожидать триумфа: мечты вышивальщицы из Сумщины - На заслуженном отдыхе
Стати на милиці та дочекатися перемоги: мрії вишивальниці з Сумської області. Незважаючи на важке захворювання та інвалідність першої групи, з якою вона живе з дитинства, Надія Князь продовжує створювати прекрасні витвори. Її досвід у вишивці налічує понад 40 років. У її творчому доробку особливо виділяються рушники, вишиті червоними та чорними нитками. Сьогодні її головні три бажання: жити, стати на милиці та дочекатися перемоги. [...]
Стати на милиці і дочекатися перемоги: про що мріє вишивальниця із Сумської області
Попри важку хворобу та інвалідність першої групи, яка супроводжує Надію Князь з дитинства, вона невпинно продовжує створювати красу навколо себе. Її досвід у вишиванні налічує більше 40 років, а серед її витворів особливо виділяються рушники, виконані червоними та чорними нитками. Сьогодні Надія живе з трьома основними бажаннями: жити повноцінно, навчитися ходити на милицях і дочекатися перемоги.
Надія взялася за вишивку, коли їй було всього 13 років. Її мама навчила її основам шиття хрестиком, але дівчина швидше за все зацікавилася гладдю. Стара книга та невичерпне прагнення допомогли їй освоїти це мистецтво. На початку вона вишивала, лежачи, адже змогла почати ходити навіть на милицях лише у 15 років.
-- Коли я народилася, матері радили залишити мене у пологовому будинку. Але вона цього не зробила. За все життя у мене було більше 100 переломів і понад 30 операцій - таке складне у мене захворювання. Лише після десяти операцій, у 15 років, стала на милиці і почала так ходити. У вишиванні знаходжу спокій і радість, -- ділиться майстриня.
Сьогодні вона є переможницею багатьох конкурсів та володаркою численних престижних нагород, а також має звання "Почесний громадянин Буринщини". Проте вже три роки її пересування обмежене, і після кількох переломів вона користується лише колісним кріслом. Вихід з другого поверху, де вона проживає, без сторонньої допомоги став для неї неможливим. Жінка живе сама, але позитивно відгукується про соціальних працівників, які піклуються про неї. Однак, зізнається, що відчуття самотності в чотирьох стінах знімає, займаючись вишивкою.
Цікаво, що вишивка гладдю має історію, що на півтора століття старша за традиційний хрестик. Моя прабабуся також практикувала цю техніку. Сьогодні я вмію вишивати не лише хрестиком, але й бісером, проте гладдю – це моє справжнє покликання. Спочатку я, як і більшість, копіювала чужі вишивки, просто переношуючи їх на свою тканину. Але з часом це стало мені нецікавим, і я вирішила створювати власні узори. Іноді мені сниться якась квітка, і я негайно встаю, щоб зафіксувати її на папері. Як поет отримує натхнення для вірша, так і в моїй уяві виникають нові візерунки з квітів, – розповідає вишивальниця.
Її авторські рушники, на яких переважають червоний і чорний кольори, з виставок рідко повертаються додому. Їх радо розкуповують на подарунки, на згадку, як символ української культури. Серед покупців чимало іноземців, які везуть Надійчині рушники у різні країни. Проте є винятки. Як, наприклад, давній рушник, який майстриня відтворила з невеликого клаптика.
Мене захопили рушники рідного краю, Слобожанщини. Я вирішила відтворити рушник, який понад століття тому вишила моя прабабуся. У 90-х роках минулого століття моя бабуся, яка на той час святкувала своє 90-річчя, подарувала мені клаптик цього старовинного рушника. Вона розповіла, що його виготовила її мати, коли була молодою. Я довго працювала над його відтворенням, і зрештою мені вдалося це зробити. Рушник вражає своїм дизайном, адже майже все полотно зашите червоними та кількома чорними нитками. Я прагнула передати його унікальну атмосферу. Бабуся пояснювала, що маленькі бутончики символізують ще ненароджених дітей, а маленькі квіточки — це вже діти, як малюки, так і більш дорослі. — ділиться своїми враженнями Надія Князь.
Цей витвір мистецтва отримав диплом Міністерства культури України у категорії "Найкращий рушник року". Багато людей виявили бажання його купити і не шкодували грошей. Проте майстриня відмовилася. Вона вважає, що цей рушник має залишитися вдома, адже він зберігає спогади її родини.
-- Іноді іноземці на виставках не вірять, що мої рушники - це вишивка. Вважають малюнок аплікацією. Я почала брати з собою п'яльця і шити просто на виставках, щоб продемонструвати процес, -- уточнює майстриня.
Вона зазначає, що створення кожного виробу може займати чимало часу. Перш ніж почати, необхідно ретельно опрацювати концепцію малюнка. Після цього ідея переноситься на полотно, а лише потім розпочинається вишивка. У неділю та в дні свят вона не вживає голку, проте може займатися малюванням. Ця діяльність для неї є невід’ємною частиною життя.
У моїй "валізі тривоги" зберігаються документи, нитки та тканина. А все інше – не настільки суттєве. У часи, коли люди втрачають все, найголовніше – зберегти те, що дійсно важливо, – розповідає вона.
Вона підкреслює, що до свого захоплення та професії ставиться з великою серйозністю. Коли у неї з’являється можливість створити вишиванки або сукні для інших, вона виконує цю роботу не лише з увагою та натхненням, а й з позитивними намірами.
— Моя мама завжди говорила, що таку роботу потрібно виконувати лише в позитивному настрої. Щоб, не дай Бог, не внести в річ жодного негативного елемента. Я завжди дотримуюсь цього принципу. А коли вишиваю дитячі замовлення, роблю це з особливим теплом і ніжністю, — ділиться Надія Князь.
Віднедавна почала позначати свої авторські роботи ініціалами. Білим по білому вишиває невеличкі літери К і Н. А колекцію власних виробів заповіла місцевому музею.
— Ви навіть не уявляєте, як я мрію жити. Як я прагну йти на своїх ногах, а не на милицях. Але найбільше з усіх бажань — щоб війна нарешті закінчилася, — ділиться своїми щирими і водночас глибокими прагненнями майстриня вишивки Надія Князь.
Мої бажання про життя. Я прагну йти своїми ногами або, якщо буде потрібно, за допомогою милиць. Але найголовніше для мене — це щоб війна нарешті закінчилась. Такі сподівання має майстриня-вишивальниця.
Вас можуть зацікавити й інші новини:
Возможно, вам будут интересны следующие новости:
