"Вперекір західній еліті". Яким чином російські міжнародні ЗМІ аналізували підсумки виборів у Грузії.
Ключові меседжі російської пропаганди, які адресовані міжнародній спільноті після виборів до парламенту в Грузії.
Парламентські вибори у Грузії відбулися 26 жовтня. За інформацією Центральної виборчої комісії, партія влади "Грузинська мрія" набрала 53,94% голосів. Опозиційні партії сумарно набирали відповідно до оголошених результатів майже 38% голосів: "Коаліція за зміни" -- 11,03%, "Єдність -- Національний рух" -- 10,17%; "Сильна Грузія" -- 8,81%; "Гахарія -- за Грузію" -- 7,77%.
Згідно з результатами двох екзитполів, проведених на замовлення опозиційних телеканалів, об'єднана опозиція отримала більше 50% або 48% голосів. У той же час, третій екзитпол, замовлений провладним каналом Imedi, показав, що "Грузинська мрія" здобуває понад 56% підтримки.
Президентка Грузії Саломе Зурабішвілі, що зайняла роль неформального лідера різноманітної опозиції, увечері 27 жовтня оголосила про своє невизнання парламентських виборів, вказуючи на їх фальсифікацію, і закликала громадян до масових акцій протесту.
Нещодавно грузинська влада активно демонструє охолодження відносин із західними країнами, водночас прагнучи налагодити зв'язки з Москвою. У травні 2024 року було ухвалено законопроект, що перегукується з російським, який вводить додаткові обмеження для неурядових організацій та ЗМІ, відомий як закон про "іноагентів". У вересні парламент Грузії також обмежив права ЛГБТКІА-спільноти, що викликало обурення серед правозахисників та міжнародної спільноти. У відповідь на ці дії США запровадили санкції проти деяких грузинських посадовців через їх антидемократичні кроки.
Риторичне протистояння стало ще більш загостреним. Напередодні виборів лідер партії влади "Грузинська мрія" Бідзіна Іванішвілі заявив, що в 2008 році Грузія та Україна не були прийняті в НАТО, оскільки це рішення було продиктоване бажанням зберегти їх як "живу силу" для війни з Росією. Він також поклав провину за грузинсько-російський конфлікт 2008 року на колишнього президента Міхеїла Саакашвілі, уникаючи звинувачень на адресу Москви. Водночас російські керівники почали висловлюватися про грузинську владу з несподіваною дружелюбністю. Минулого року між Грузією та Росією було відновлено авіаційне сполучення.
За результатами опитування від весни 2024 року в межах дослідження "Кавказький барометр 2024" 69 % опитаних грузинів вважають Росію ворогом. За результатами опитування NDI від осені 2023 року 79 % громадян Грузії прагнуть її інтеграції в ЄС, а 67% -- виступають за інтеграцію з НАТО.
Однією з причин, чому влада здатна проводити політику віддалення від Заходу та зближення з Москвою, є російсько-українська війна. Лідери країни активно поширюють думку, що Захід має намір втягнути Грузію у конфлікт із Росією, і для уникнення цього необхідно погодитися на тимчасове погіршення відносин. Ця думка була однією з ключових під час останньої виборчої кампанії. Далі ми розглянемо, як російські медіа висвітлювали результати виборів для міжнародної та грузинської аудиторії.
Наративи російських англомовних медіа щодо виборів у Грузії мають певні відмінності від позицій проросійських платформ в Україні та Грузії. Зокрема, на міжнародних інформаційних ресурсах російська пропаганда менше акцентувала увагу на своїй ключовій тезі, яка активно обговорювалася в пострадянському інформаційному середовищі та в самій Грузії в останні місяці. Ця теза полягає у критичному виборі в рамках кампанії: або ж неминуча фатальна війна між Тбілісі та Москвою у разі перемоги прозахідної опозиції, або ж можливість збереження миру при перемозі "Грузинської мрії".
Можливо, це вказує на бажання залучити ширшу аудиторію до своїх поглядів, ніж ту, яка готова прийняти думку про "недобрі наміри західних еліт, які прагнуть відкрити в Грузії новий фронт проти Росії". Водночас, міжнародні медіа використовували старі наративи, стверджуючи, що Захід прагне підкорити та контролювати політичні системи в різних країнах, включаючи Грузію, і нібито готовий влаштувати "нову кольорову революцію". Цей аргумент легше сприймається в контексті антиколоніальних настроїв Глобального Півдня, а також поширеного в Європі антиамериканізму та євроскептицизму.
"Грузини легітимно обрали національний інтерес"
На RT вийшов матеріал їхньої постійної оглядачки Рейчел Марсден у публіцистично-іронічному стилі. Марсден у тексті протиставляє реакцію на вибори президентки Єврокомісії Урсули фон дер Ляєн, яка закликала до розслідування правопорушень під час виборів, і Віктора Орбана, прем'єр-міністра Угорщини, яка наразі головує в ЄС протягом піврічного терміну. Він під час свого візиту до Грузії привітав грузинську владу з перемогою і закликав її не зважати на критику західних можновладців щодо недемократичності виборів.
"Європейська політика має свої особливості, і важливо розуміти: коли ліберальні партії досягають успіху, демократія процвітає, тоді як перемога консерваторів часто супроводжується її ослабленням. З огляду на те, що консерватори здобули владу, можна очікувати певних застережень, які не слід сприймати надто серйозно," — наводить слова Орбана.
Орбан також висловив вітання грузинському народу за те, що вони "не дали можливість своїй країні стати другою Україною". Ці слова угорського лідера були спекулятивно трактовані як попередження про небезпеку "дозволу західному істеблішменту перетворити Грузію на базу для бойовиків та зброї, що загрожують російським інтересам". У відповідь міністри з тринадцяти країн ЄС 28 жовтня підписали спільну декларацію, в якій зазначили, що Орбан не є представником Європейського Союзу під час свого візиту до Грузії.
Водночас для Урсули фон дер Ляєн, яку в тексті називають "необрана (unelected)", наводяться повчання: "Що ж, оскільки їй, вочевидь, потрібно це пояснити, здається, що 54% грузинів проголосували за популістську партію, якій вони довіряють ставити власні інтереси на перше місце, а не ті, які підтримує західний істеблішмент... Якщо, як каже фон дер Ляєн, грузини "боролися за демократію", то, схоже, вони досягли успіху. Їй просто не подобається результат".
У підсумках російських медіа Орбан часто постає як символ альтернативного погляду на ЄС, який контрастує з домінуючими західними наративами. Згідно з цим баченням, його політика нібито акцентує увагу на повазі до суверенітету та демократичних цінностей націй. Однак, згідно з Індексом демократії, представленим "Economist Intelligence Unit", а також Індексом сприйняття корупції від Transparency International, Угорщина під керівництвом Орбана опинилася серед аутсайдерів у Європейському Союзі.
В інтерв'ю RT офіційний представник Міністерства закордонних справ Росії Марія Захарова висловила думку про суверенний вибір грузинського народу: "Ситуація в Грузії є відображенням боротьби нації за своє історичне та культурне існування... Захід, підкреслює вона, погрожує розірвати зв'язки, якщо ви не підтримаєте їхні погляди, що виражаються у святкуванні з райдужними прапорами".
Російські медіа, зосереджені на Грузії, головним чином намагалися підтвердити легітимність виборчих результатів, акцентуючи увагу на численних згадках про їхнє визнання міжнародними лідерами. Саме такі повідомлення заполонили стрічку "Sputnik Грузія": "Грузія успішно завершила вибори – Міністерство закордонних справ Китаю", "Лідери Об'єднаних Арабських Еміратів привітали прем'єра Грузії з перемогою партії 'Грузинська мрія'", "Президент Азербайджану висловив вітання прем'єру Грузії з успіхом владної партії на виборах", "Ердоган надіслав привітання прем'єру Грузії у зв'язку з перемогою 'Грузинської мрії' на виборах".
Критика виборів знову потрапила в заголовки новин, зокрема через посилання на думки міжнародних авторитетів, таких як голова Міністерства закордонних справ Угорщини Петер Сіярто, а також на думки так званих "експертів". Наприклад, президент Венесуели зазначив, що США сприймають Грузію як свою колонію. Сіярто висловив думку, що Європейський Союз не може прийняти той факт, що уряд Грузії не формують у Брюсселі. Один з експертів зауважив, що "Грузинська мрія" передбачувано здобула перемогу, а опозиція планує вивільнити емоції на вулицях. Сіярто також підкреслив, що ЄС вже не є тим, чим був раніше, і Грузія може надати йому новий імпульс.
Показово, що особливу роль у "переконливому" результаті "Грузинської мрії" видання "Sputnik Грузия" приписувало бізнесмену і лідеру партії Бідзіні Іванішвілі, який нібито вдало "включився" наприкінці кампанії. Такі повідомлення за формою нагадували джинсу.
У російських ЗМІ вільно трактували раніше опубліковані висновки міжнародної спостережної групи, до складу якої входили представники БДІПЛ, ОБСЄ, ПАРЄ, парламентської асамблеї НАТО та Європарламенту. Оперативна заява мала заголовок "Вибори в Грузії були відзначені нерівними умовами, тиском і напругою, проте виборцям був наданий широкий вибір: міжнародні спостерігачі". У документі традиційно висвітлювали як позитивні, так і негативні аспекти виборчого процесу, акцентуючи на загальному погіршенні умов через останні тенденції. Зокрема, згадувалися дисбаланс фінансових ресурсів, підбурювання ворожнечі щодо опозиційних сил і громадянського суспільства, випадки залякування виборців, а також негативні наслідки нещодавніх законодавчих змін. Водночас відсутність прямого невизнання виборів у заяві дало можливість грузинській владі використати її на свою користь. У результаті російські медіа поширювали новини такого змісту: "Висновок БДІПЛ ОБСЄ підтвердив легітимність виборів у Грузії — Папуашвілі", "Спостерігачі підтвердили легітимність нещодавніх виборів у Грузії" та "Австрійські спостерігачі позитивно оцінили вибори в Грузії" тощо.
"Ймовірність кольорової революції є дуже низькою."
Однією з найактуальніших тем, що активно обговорюються в російських міжнародних медіа, стали припущення щодо можливості нової кольорової революції в Грузії. Російська пропаганда традиційно трактує це як "проект, orchestrated західними елітами". Наприклад, на RT опубліковано матеріал з провокаційною назвою: "Чи чекає на цю колишню радянську республіку ще одна 'кольорова революція'?". Проте в статті не проводиться аналіз ймовірності революційних подій. Натомість пропонується стислий огляд новітньої історії Грузії з моменту розпаду СРСР, який, звичайно ж, подається через призму однобокої російської інтерпретації.
Ще один значний матеріал на RT, який виділяється своїм обсягом у порівнянні з іншими, повністю присвячений нібито "сірому кардиналу", що стоїть за підготовкою кольорової революції в Грузії. Цю роль покладають на Міхаеля Рота, голову Комітету у закордонних справах Бундестагу від соціал-демократів. Текст настільки переповнений особистими нападками на Рота, що вибори в Грузії виглядають лише як фон для їх озвучення. "Позиції Рота поєднують у собі передбачувану банальність з очевидними помилками, іноді навіть вражаючу самовпевненість, навіть за його мірками," — ось ключова фраза цього матеріалу.
Текст написаний колишнім дослідником львівської історії, а тепер постійним коментатором RT Таріком Амаром. Він займав посаду академічного директора Центру міської історії Центрально-Східної Європи у Львові в період з 2007 по 2010 рік. У 2010 році Львівська міська рада нагородила його Золотим гербом, проте у 2018 році він відмовився від цієї нагороди, пояснивши своє рішення прославленням Степана Бандери в місті.
Ще один матеріал про потенційну кольорову революцію для RT підготував Федір Лук'янов, директор із наукової роботи Фонду розвитку та підтримки Міжнародного дискусійного клубу "Валдай". У цьому клубі російські політичні еліти, включаючи самого Путіна, часто займаються геополітичними спекуляціями. Лук'янов вважає "кольорову революцію" малоймовірною через, на його думку, зміну пріоритетів Заходу та здатність нинішнього уряду Грузії протистояти зовнішнім впливам. Він зазначає, що хоча спроба силового перегляду ситуації може мати місце, оскільки чинний президент залишається частиною опозиції, однак обставини для успіху не є особливо сприятливими.
Оглядач Sputnik Станіслав Тарасов виголошує схожу думку в матеріалі "Заворушення в Грузії є частиною великої стратегії Заходу з використання сусідів Росії як пішаків у гібридній війні". Нібито протести спрямовані не на зміну влади, а на тиск на "Грузинську мрію". Тиском автор пояснює і можливі санкції Заходу щодо грузинської влади: "Вони введуть санкції... Вони ж не можуть просто так відправити туди збройні сили чи якийсь експедиційний корпус. Спочатку вони підгодовують їх якимись інвестиціями, потім вводять санкції; спочатку відкривають візовий режим, потім вводять заборони, і так далі, і так далі... Це примітивна схема в американському варіанті колоніального правління, яка реалізується по відношенню до Грузії".
Знає Тарасов і мету уявленої ним змови Заходу: "У цьому випадку змова спрямована не стільки на дестабілізацію внутрішньої ситуації, скільки є суто політтехнологічним прийомом, покликаним змусити "Грузинську мрію" прийняти ідею коаліції". Участь грузинської опозиції в коаліції дозволить нібито Заходу блокувати невигідні йому економічні проєкти в регіоні.
Ідея про малу ймовірність масових протестів часто виникає з посиланням на інших респондентів, яких опитало видання, а також в інших матеріалах Sputnik, як в міжнародному, так і в грузинському підрозділах медіа.
Страхітливі погрози "українськими снайперами" та "внутрішнім конфліктом"
Одним з основних сюжетів для обговорення стала дезінформація російських видань про прибуття в країну українських снайперів задля здійснення операції під хибним прапором. "Захід, намагаючись розхитати внутрішньополітичну ситуацію в Грузії після виборів і спровокувати чергову кольорову революцію, не гребує ніякими методами: в країну прибули снайпери, підготовлені в Україні", -- цитувало російське пропагандистське агентство ТАРС нібито своє анонімне джерело.
Це повідомлення тиражували й міжнародні російські видання. Зокрема, Sputnik майже дослівно повторив новину ТАРС, але вже з посиланням на власне поінформоване джерело в Грузії. Тиражували цю непідтверджену нічим інформацію і місцеві проросійські телеграм-канали. Під час виборчої кампанії раніше в жовтні російські медіа, зокрема RT, вже поширювали фейк про підготовку СБУ грузинських бойовиків для участі в антиурядових протестах.
Однією з форм залякування стали погрози опозиції щодо можливості громадянської війни. "Якщо ця боротьба вийде на вулиці, це може призвести до громадянського конфлікту, і після нього опозиція виявиться без шансів. Тоді, з новим парламентом, до якого "Мрія" потрапить у зміненому складі, від опозиції не залишиться нічого...", – зазначила одна з авторок "Sputnik Грузия". Вона також підкреслила, що якщо опозиція не хоче зіткнутися з "такою сумною долею", їй слід визнати результати виборів і приєднатися до парламенту. Очевидно, ці тези мають на меті залякати потенційних учасників протестів.
30 жовтня Президент України Володимир Зеленський висловив свою думку щодо виборів у Грузії: "Слід визнати, що Росія здобула перемогу в Грузії. Спочатку вони анексували частину території, потім змінили політичний курс, змінили уряд – і тепер там панують проросійські сили та позиції. Їхній вибір – це партнерство з Росією, а не інтеграція до Європейського Союзу. Вони переглянули свої пріоритети". Також він зазначив, що "якщо західні країни не припинять говорити про червоні лінії, вони можуть втратити і Молдову протягом року-два".
Грузія стає гірким прикладом, як країна, яка зазнала агресії та загарбання своїх територій з боку Росії, принаймні опосередковано розвертається в орбіту її впливу. І цей приклад російська пропаганда буде використовувати по максимуму як свідчення безальтернативності свого вирішального впливу на пострадянському просторі. А значить, і домовлятись про мир в Україні необхідно з дотриманням цього позаправового принципу, наполягатиме Москва.
Цікаво, як Росія намагається явно забезпечити свій вплив. Перш за все, це виявляється у залякуванні грузинських еліт та населення під час усієї передвиборчої кампанії. Якщо ця практика продовжуватиме поширюватися, міжнародна політика може швидко перетворитися на чергові акти силового, зокрема ядерного, тиску. Реакція на такий силовий шантаж є цілком виправданою, а мудрим і розумним кроком буде відмова піддаватися на провокації.
Щоб не пропускати найголовніших матеріалів Центру досліджень "Детектора медіа", підписуйтеся на розсилку. Вона виходить що два тижні
Ілюстрація на обкладинці та інфографічні матеріали: Наталія Лобач.
