Відтік підприємств через брак державних замовлень та інвестицій: у Верховній Раді аналізують виклики для оборонної промисловості.

Потенціал українського ОПК можна використати для держави, ЗСУ та вітчизняних підприємств -- рахунок йде на мільярди доларів

Український оборонно-промисловий сектор має всі шанси перетворитися на один із ключових двигунів національної економіки та стати значним джерелом валютних надходжень на мільйони.

4 вересня, під час засідання робочої групи спеціальної комісії Верховної Ради, була обговорена ця тема. У ході зустрічі депутати та фахівці галузі аналізували основні проблеми, які заважають збільшенню виробництва озброєння та спрощенню його експорту.

Голова спецкомісії, парламентарка Галина Янченко нагадала, що ця спецкомісія працює вже 4 роки, і її основною задачею є зрозуміти на практичних кейсах, з якими проблемами стикаються представники приватного сектору. Щоб усунути ці перешкоди.

Ми зазвичай аналізуємо специфічні проблемні ситуації та, надаючи допомогу у їх розв'язанні, пропонуємо системні зміни в законодавстві та підзаконних актах. Завдяки зусиллям нашої Тимчасової слідчої комісії за останні чотири роки нам вдалося вирішити спірні питання між інвесторами та державними органами, що призвело до економії понад 25 мільярдів гривень, – зазначила народна депутатка. Вона також підкреслила, що сектор оборонно-промислового комплексу є надзвичайно важливим для країни, оскільки за 2,5 роки повномасштабної війни виробництво української зброї та боєприпасів зросло в шість разів. Жоден інший сектор економіки не демонстрував такого швидкого зростання за останні 33 роки.

Народний депутат Олександр Ковальчук, який є членом робочої групи, зазначив, що спеціальна комісія Ради, до складу якої входять представники різних фракцій та комітетів Верховної Ради, налаштована виключно на конструктивний діалог з галузевими представниками, без політичного впливу на процес. "Усі ми маємо спільну мету, і наше завдання – виявити проблеми, з якими стикається індустрія, та об’єднати зусилля для їх вирішення як у короткостроковій, так і в довгостроковій перспективі", – підкреслив він.

Нардеп Федір Веніславський зазначив, що нинішня позиція Міністерства стратегічних промислів полягає в тому, щоб в галузі виробництва озброєння та боєприпасів "надавати найбільші можливості для приватного сектору".

— Я, як особа, що постійно взаємодіє зі сферою оборонно-промислового комплексу, вважаю, що існує одна основна проблема: приватний бізнес в нашій країні фактично обмежений лише можливостями державного бюджету, — зазначив депутат.

Катерина Михалко, виконавча директорка асоціації "Технологічні сили України", зазначила, що в даний час відзначається тривожна тенденція: 85% компаній, які займаються виробництвом дронів, або вже перемістили свої потужності за межі країни, або мають намір це зробити.

Ця цифра викликає великі побоювання для нашого оборонно-промислового комплексу. Дуже важливо, щоб ці компанії залишалися в Україні. Вони мають патріотичну позицію, а їхня релокація зумовлена бажанням уникнути банкрутства і продовжувати активне виробництво зброї для фронту та підтримки нашої армії. Основні проблеми полягають у наступному: по-перше, закриття експорту. Вони накопичили значні обсяги продукції, яку держава наразі не може закупити, а міжнародні ринки для продажу залишаються закритими. По-друге, їхні виробництва не завантажені через відсутність державних замовлень або потреби в їхній продукції. Третя проблема — це обмеження прибутковості, що не дозволяє інвестувати достатньо ресурсів у дослідження і розробки, а також у нові технології, — зазначила вона.

Сергій Висоцький, заступник голови асоціації NAUDI і екснардеп, додав, що зараз вітчизняний ОПК існує фактично в системі самоінвестицій.

-- Кожен тиждень я приймаю безліч міжнародних делегацій великих транснаціональних компаній у сфері ОПК, і жодна з них звичайно не готова зараз інвестувати свої кошти у реальне виробництво чи у спільні програми на території України. Зараз наш сектор існує в достатньо вузькому проміжку зарегульованих прибутків, у всім відомій системі "1-30%". Водночас нам треба інвестувати у нові заводи, нам треба закуповувати за кордоном до 95% компонентів (особливо для високотехнологічних видів озброєння), треба навчати власних робітників (інженерів, спеціалістів з високоточних технологій з високими зарплатами). Потрібно за кордоном купувати комплектуючі, наприклад, навіть броню. Адже у нас не має поки що солідного виробництва броні, навіть для такої банальної речі, як бронеавтомобіль. Єдиний спосіб покращити інвестклімат в Україні у сфері ОПК -- дати нам можливість самоінвестувати, а для цього потрібна дерегуляція, -- розповів він.

Крім того, Сергій Висоцький зазначив, що підприємства оборонного комплексу стикаються з різними труднощами у отриманні доступу до доступних кредитних ресурсів, оскільки програма "5-7-9" для цієї сфери не виконує своїх функцій. Серед інших проблем він вказав на надмірну бюрократію в умовах стандартних контрактів та на складнощі, пов’язані з оподаткуванням прибутку.

На жаль, протягом останніх шести місяців ми не отримали жодного суттєвого імпульсу для нашої сфери, а також відповіді від державних органів, -- зазначив представник NAUDI.

Ігор Фоменко, голова Федерації роботодавців України, зазначив, що на даний момент завантаженість підприємств оборонно-промислового комплексу складає приблизно 40%. Більшість виробничих потужностей, на жаль, не використовуються через нестачу замовлень.

Для забезпечення завантаження наших виробничих потужностей потрібно знайти приблизно $12 млрд на рік. Альтернативою може стати контрольоване відкриття експорту озброєнь і військової техніки, які не використовуються Силами безпеки та оборони. Очевидно, що потреби Збройних Сил України перевищують наші можливості, але на це немає достатнього державного фінансування. Тому важливо обговорювати контрольований експорт, хоча пріоритетом завжди повинно залишатися постачання для Сил оборони. Спочатку необхідно задовольнити власні потреби, а лише в разі наявності надлишків можна переходити до експорту, — підкреслив керівник ФРУ.

Він також звернув увагу, що специфіка роботи окремих підприємств оборонки полягає у довгостроковому плануванні (3-5 років), тому що на виробничий цикл (щоб окремо замовляти складники, отримувати окремо дозволи на авансування, на імпортні постачання тощо) уходить чимало часу. Тож виробники мають ретельно розплановувати свою виробничу діяльність до дрібниць. Водночас доступу цих компаній до фінансового ресурсу фактично немає, а державна підтримка у цьому контексті відсутня.

У коментарі для "Телеграфу" Галина Янченко підкреслила, що нині державі необхідно налагодити більш прозорий діалог з бізнесом, оскільки умови для останнього змінюються щомісяця. Це відбувається через нові закони або прийняті регуляторні акти, які створюють різноманітні труднощі.

Отже, наша мета як парламентської Тимчасової слідчої комісії полягає в тому, щоб стати містком, який забезпечить платформу для взаємодії між бізнесом і державними структурами. На мою думку, сьогодні успіх нашої країни в значній мірі залежить від розвитку приватного сектора. Якщо приватний сектор буде процвітати, ми станемо більш сильними та витривалими.

Йдеться про створення робочих місць, щоб українці не шукали свого щастя за кордоном. Це також стосується податкових надходжень, з яких фінансуються зарплати нашим військовим. Загалом, мова йде про стійкість нашої країни, — підкреслила депутатка.

За її оцінками, контрольований експорт надлишкової зброї та озброєння з України може щорічно приносити приблизно $15 млрд, що дозволить оборонному сектору вийти на рівень найбільших експортних галузей країни, таких як агропромисловий комплекс та інформаційні технології.

Як повідомлялось, раніше ексміністр оборони Юрій Єхануров в ексклюзивному інтерв'ю "Телеграфу" пояснював, чому Україні потрібно дозволити експорт продукції воєнного призначення. На його думку, ця опція дозволить підприємствам заробляти кошти та збільшувати виробництво на користь Україні та без шкоди для потреб Сил оборони.