У Варшаві українська громада організувала меморіальну акцію на підтримку військових, які потрапили в полон.

У Варшаві в суботу, 9 листопада, кілька десятків українців організували меморіальну акцію, щоб висловити підтримку військовополоненим.

Родичі затриманих у Кремлі та тих, хто зник безвісти, разом з активістами польсько-української ініціативи "Wspólnie PoMoc" зібралися під центральним офісом Червоного Хреста. Вони знову звернулися до організації з вимогою виконувати свої обов'язки - знаходити людей, підтверджувати їхнє затримання та контролювати умови, в яких вони перебувають.

"Червоний Хрест має бути гарантом прав і свобод людини, але на жаль, таким не є. Організація й досі не надала повної інформації про стан наших військовополонених і не забезпечила належного моніторингу їхніх умов утримання. Ми просимо Червоний Хрест почути наші голоси та вжити реальних дій для захисту прав наших військовополонених", - розповіла Радіо Свобода одна з організаторок акції Катерина Челядіна.

Люди тримали в руках плакати з лозунгами "Червоний Хрест - захищає права терористів", "Free Azov" та "Мовчання вбиває". На акції виступали родичі військовополонених і військовослужбовців, які вважаються зниклими безвісти.

Олеся Богданова відвідала представництво Червоного Хреста, тримаючи в руках прапор із зображенням свого батька, Ігоря Богданова. Жінка закликає організацію забезпечити право родичів полонених на обмін листами. Вона підкреслює, що "це вкрай важливо для підтримки морального стану тих, хто потрапив у полон у Кремлі, адже вони знатимуть, що за них борються і що їх чекають вдома".

"Мій тато почав боротися за Україну з 2014 року. Коли розпочалося повномасштабне вторгнення, він уже був у Маріуполі, служачи в 501-му батальйоні Морської піхоти. 4 квітня 2022 року його захопили в полон разом з товаришами в Маріуполі. Я знаю про батька лише те, що він підтверджений Міжнародним комітетом Червоного Хрест, але за майже три роки його ув’язнення я жодного разу не отримала жодної звістки. Усі мої запити про інформацію про його стан здоров’я залишилися без відповіді", - ділиться своїми переживаннями Богданова.

Жінка дізналася від звільненого під час останнього обміну військового, що "до батька неодноразово приходили лікарі, а полонені зазнають тортур і страждають від масового спалаху туберкульозу".

"Мій батько перебуває в колонії в Мордовії. Йому 53 роки. Я не маю інформації щодо його можливих поранень. Мені необхідні відомості про його стан здоров'я, я прагну зрозуміти, чи можу не лише надіслати йому листа, а й бути впевненою, що він отримає його і зможе відповісти мені", - говорить донька полоненого морського піхотинця.

Радіон чекає із полону рідного брата, морпіха Мирослава Чорномор: "Він потрапив до неволі 12 квітня 2022 році із заводу Ілліча. Їм дали наказ і вони здалися, на заміну їм обіцяли швидке повернення з полону, але обіцянки не були виконані. Зараз він в Донецькій області, йому винесли вирок - довічне увʼязнення, на що Україна відповіла, що таких людей ми не міняємо. За допомогою російського адвоката була подана апеляція, зараз чекаємо вироку".

З метою привернення уваги Червоного Хреста та спонукання його до дій, активісти запланували на 19 листопада, в тисячний день повномасштабного вторгнення Росії в Україну, провести масову акцію написання листів військовополоненим. Протягом трьох тижнів вони мають намір зібрати понад 10 тисяч листів і доставити їх до офісу Червоного Хреста з вимогою передати їх затриманим українцям.